Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/21882/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі №818/1611/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Охтирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2014 №0006411701.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку за 2012-2013 роки, за результатами якої складено акт №91/18-11-17-0243/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України в частині незастосування ставки податку (1% від НГО) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено; п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу України в частині незастосування ставки податку (0,28 грн. за 1 кв.м) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено; п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України в частині незастосування ставки податку (25% податку, обчисленого відповідно до ст. 274 Кодексу) за водойми, надані для виробництва рибної продукції; абз. 2 пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в частині незастосування трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України.

В результаті перевірки встановлено заниження суми податкових зобов'язань з орендної плати за період, що перевірявся, на суму 232606,68 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2012 рік - 116251,16 грн., за 2013 рік - 116251,16 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2014 №0006411701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в загальному розмірі 290627,90 грн., у тому числі: за основним платежем - 232502,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58125,58 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2003 рішенням 6 сесії 24 скликання Бугруватської сільської ради позивачу було надано в оренду із земель запасу Бугруватської сільради в межах с. Бугрувате землі водного фонду та прибережних захисних споруд загальною площею 34,85 га., у тому числі: під водою (ставком) - 23,4 га, пасовища - 4,2 га, лісові землі - 2 га, болото з чагарником - 5,2 га, під гідроспорудами - 0,05 га та водний об'єкт ставок.

Між ФОП ОСОБА_2 як Орендарем з однієї сторони і Бугруватською сільською радою як Орендодавцем, з іншої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки від 22.04.2003, який 05.05.2003 зареєстровано в Охтирському районному відділі земельних ресурсів під №52 терміном дії на 5 років, до 05.05.2008. Передбачена площа в договорі складає 34,85 га, у тому числі: під водою (ставком) - 23,4 га, пасовища - 4,2 га, лісові землі - 2 га, болото з чагарником - 5,2 га, гідроспоруди - 0,05 га.

Після закінчення терміну дії договору його було пролонговано до 05.05.2013 згідно рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2010 по результатам розгляду цивільної справи №2-6/10 за позовом ОСОБА_2 до Бугруватської сільської ради про зобов'язання вчинити дії. Після цього Бугруватська сільська рада 29.01.2013 на 24-й сесії 6-го скликання прийняла рішення, яким договір земельної ділянки від 22.04.2003 пролонговано на п'ять років до 05.05.2018. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної в комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, замість 3 % встановлених Податковим кодексом України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду н наступне.

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 зазначеного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Враховуючи передбачену змістом договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік, з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, внаслідок недотримання позивачем наведених норм законодавства відповідачем було правомірно збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю та винесено податкове повідомлення-рішення, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров